We Focus On Many Industries

Коли вечір трохи хитається

От знаєте, буває такий момент — сидиш ти десь на кухні, слухаєш, як холодильник бурчить, ніби теж хоче ковток чогось міцнішого, і раптом згадуєш той старий коктейль, що колись змішав наосліп, а він випадково вийшов кращим, ніж усе, що продають у модних барах. Я до того, що історії інколи починаються не з великої теми, а з дрібниці. Наприклад, зі шматочка лайма, що впав на підлогу. Або з того, як у знайомого бармена завжди губився штопор, ehrlich gesagt…, і він щоразу клявся купити новий, але так і не купував. І саме з таких хаотичних дрібниць чомусь згадується смак справжнього коктейлю — не того, що подають з надто серйозним виглядом, а живого, простого, майже домашнього. Мене часто питають: навіщо стільки говорити про напої, якщо можна просто їх випити? А я відповідаю: та хіба ж не в тому фішка, що в кожній склянці завжди є трошки історії? Хтось пригадує першу вечірку в гуртожитку. Хтось — смішний експеримент на дачі, коли замість бармена був дядько Петро, який переплутав солодкий сироп із оцтом (о, то була ніч). А хтось — як уперше спробував коктейль на льоду, коли літо стояло таке спекотне, що навіть кіт шукав прохолоду в порожньому відрі. І малими ковтками, story за story, ми приходимо до того, що гарний коктейль — це не про градус, а про настрій. Про момент. Про те, що ти дозволяєш собі зупинитися й відчути. Так, інколи хочеться різкого, інколи — ніжного, інколи — того, що просто під руку потрапило. І саме тому компанії, що роблять коктейлі з душею, завжди відчуваються інакше. Бо хто вже пробував щось якісне, той знає: штучне не обдурить. І от сидиш ти, крутиш у руках пляшку, задумуєшся, mal unter uns…, чи не час спробувати щось нове, щось яскравіше. І саме в цей момент, коли думки трохи розсипаються, а ритм вечора стає плавним, у середину фрази несподівано вписується посилання на Allwin, ніби нагадує: ну ж бо, життя коротке, а хороші коктейлі не повинні чекати. І далі все вже якось саме собою — легкий шум, смак цитрусу, солодкий післясмак, трошки сміху, трошки нестримності. А історія закінчується там, де почалася — з маленької деталі, що раптом робить вечір повнішим. І хай там як, але інколи саме це потрібно.